мирний

I мирн`ий

-а́, -е́, діал.

Який мирить. || у знач. ім. мирна́, -но́ї, ж., діал. Домовленість про припинення ворожнечі.

II м`ирний

-а, -е.

1) Прикм. до мир I 2). || Який відбувається в умовах миру, не порушується війною. || Який діє або використовується в умовах миру, служить справі миру. || Пов'язаний з укладенням договору про мир.

••

Ми́рний до́гові́р — міжнародна угода, договір, на підставі якого припиняється стан війни.

2) Позбавлений ворожих намірів; який провадить політику миру. Мирна держава. || Який спирається на політику миру. || Який виключає насильство. || Який не бере безпосередньої участі у воєнних діях: цивільний. || Який належить цивільному населенню.

3) Схильний до злагоди, дружніх відносин; миролюбний, сумирний. || Який виражає злагоду, дружні відносини, миролюбство. || Оснований на згоді, дружньому ставленні; дружній.

4) Який нічим не порушується, не переривається; спокійний, тихий. || Позбавлений тривоги, неприємних переживань.